Tag Archives: rakoth

02.06.2012. Воловець – Високий Верх – Воловець: вверх-вверх, вниз-вниз і пішки-пішки

тиждень видався дико важкий. в п’ятницю з роботи додому повернувся пізно за північ. поспати вдалось лише 3 години.
та й погода цілий тиждень гралася у пазли – усе ніяк не могла вирішити коли ж дощем пролитись. перебирала вихідні дні як модистка намиста.

цього разу на поїздку підписались rakoth та ro.
з маршрутів в кінцевому результаті спинився на варіянті з Воловця через Плай, Високий Верх до Вовчого і звідти вже до Сваляви. Але не все так сталось як думалось ;-)

зміни у графіку потягу Львів – Мукачево вкоротили і без того обмежений час – дякую нашому клятому уряду за наше прекрасне життя! я вже мовчу про ту купу стацій котрі вони “забули”.
висипались з потягу у Воловці. закотили у кафе поряд стації, закинутись білками та вуглеводами. як завжди прокляв наш радецький сервіс. ну не вміють у нас люди надавати сервіс. не вміють!

ми ще не знали...

ми ще не знали...

моя Lefty знову привернула купу уваги. на цей раз у даунхільщиків :-D
похрумали, поправили дещо перекидку на Trek ro і покотили в пошуках правильної дороги на Плай.
як завжди місцеве населення ні сном ні духом про дороги та місцеві гори. одні радять на схід інші на південь, rakoth ж просто кудись їде. ну і стара як світ пісенька – та ви там роверами не виїдете. ха!

дума про дорогу

дума про дорогу

якось вибрались на правильну дорогу і попхались серпантинами на Високий Верх. перших кілька кілометрів приймали грязові вани, хоча з попередньої поїздкою все ж не рівнялось. краса! :-)

rakoth як завжди рветься вперед

rakoth як завжди рветься вперед

вилізли до сироварні, переодягнулись – на той час ми вже добряче розігрілись – і за кілька хвилин про це пожалкували.

а за кілька хв...

а за кілька хв...

за сироварнею нас зустрів такий приємний штормовий вітер, що ми хутко понатягували усе що мали назад на себе.
попереду до метеостанції був підьом котрий годі було мріяти проїхати.

краса!

краса!

нам туди, на Плай!

нам туди, на ВВ!

але ми таки долізли до метеостанції.
Боржава – мої улюблені місця в Карпатах. цю красу неможливо описати. необхідно побувати. світлини не передають і тисячної того що відчуваєш.

долізли

долізли

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

і це також ;-)

і це також ;-)

час вже починав підтискати. і хоча душею я не погоджувався але розум все твердив що вже сьогодні ми не встигнемо пройти запланований маршрут. тому необхідно було терміново вносити корективи. можна було звичайно повернутись тією ж дорогою назад до Воловця але кому таке цікаво?!
дякуючи групі піших туристів розвідали дорогу і поїхали шляхом навколо через Паші назад до Воловця.
вкрутили педалі і полетіли вниз-вниз ;-)

недовго така класна дорога була

недовго класна дорога була

місцями дорога повністю губилась і тре було їхати обережно що б у траві не влетіти в добре замасковану яму. ro все відмазувався що це не він тут клейморів наставив. але хто ж йому повірить після CoD? :-D
докотили до казково красивого лісу і одразу шлунок нагадав що давно вже час смажити сосиски.
минулі 2 дні в горах йшли добрячі дощі і це одразу відзначилось на наявності сухої деревени.
як результат – розведення вогнища розтягнулось на пів-годинний холодно-голодний квест. чого тільки не перепробували але таки нам це вдалось! голодного байкера ніщо і ніхто спинить! нашивку скаута можна видавати!

сосиски!

сосиски!

як ж там холодно було!

як ж там холодно було!

смачно похрумавши і добряче піднявши настрій покрутили далі. чим далі в ліс тим усе більше дорога перетворювалась в нескінчену доріжку смерті.

нам у хащі

нам у хащі

повалені дерева, мокра глина в котрій тонули колеса, схили більше 45% на котрих практично сидів на задньому колесі. на спусках, що б відгальмуватись, був змушений постійно вивертати ровер боком. ще те задоволення. як підсумок – траса не для байка, більше йдеш/повзеш ніж їдеш вниз. rakoth та ro пощастило кілька разів навернутись. добре що без наслідків.
нарешті таки вдалось живими спуститись до вже знайомої дороги з Воловця до Вовчого. далі все було в рази простіше.
на в’їзді у Воловець повз нас весело прогуркотів потяг Мукачево – Львів. ми так само весело помахали йому руками ;-)
бажання залишатись в селі на ніч не було, тому ми притопили, що б хоча на потяг Ужгород – Київ потрапити.

двірець. дуууже повільна касирка. порожній потяг. як завжди непривітна провідниця (ох вже ці з велосипедами!) з дуже гнучкою системою цінностей – папірець в 50грн різко змінив її ставлення до нас і особливо до байків.
і за 2.5 години ми вже були у Львові.

поїздка вийшла дивна і цікава. красиві місця. десь до половини маршруту пройшли пішки.
найближчим часом точно постараюсь пройти маршрут з Воловця до Сваляви повністю.