Tag Archives: гори

26.05.2012. Лавочне – Свалява: фрірайд, тріал, собаки та броди

мені вже кілька тижнів дико кортіло з байком вирватись в гори. але усе якось постійно не складалось – то відрядження, то робота без вихідних, то ще щось. тому на ці вихідні я твердо вирішив їхати. і навіть велопарад не міг мене спинити. котити по місту в натовпі 2 години та й ще без Галюськи мене зовсім не приваблювало.

задумано – зроблено. почав збирати компанію. мали приєднатись кілька новачків, тому подумував про якись ненадто важкий маршрут.

увесь тиждень погода, як вередливе дівча, змінювала свою думку – то дощ обіцяли на суботу то ясну погоду.
Метеопрог і взагалі відзначився. дивишся прогноз на день – у другій половині дощ. розгортаєш погодинно – нема дощу. але мені вже було усе одно!

в п’ятницю увечері в центрі міста на під’їзді до склепу Опера вперше за 2 роки приклався до асфальту. кажусь що собаку неможливо переїхати. а от і неправда! якесь дурне псисько вилетіло з просвіту між припаркованими машинами і з запалом гавкаючи влетіло носом між шприхи переднього колеса. результат не забарився – собака полетіла в одну сторону, я в другу, ну а велосипед в цей день щось літати не захотів. як наслідки – добряче забите та обідране коліно. але мені вже було усе одно!

до кінця п’ятниці практично усі відмовились від поїздки – то справи, то проблеми, то зорі не так стоять. але мене вже нічого не могло стримати. при самій думці про гори тиск і серцебиття зашкалювали.

виспатись нормально, як завжди не вдалось – схоже це щось типу закляття. мож до бабки піти якоїсь?
почепив два наплічника та додатковий шолом (для Артура – він ще своїми не розжився) і поломили на потяг.

прикотили з rakoth на двірець. запакувались у вагон №8 Львів-Мукачево. 8хв до відправлення а Артура все ще нема. передзвонюю – я тільки його розбудив. нтааа. і по місту їхати з двома наплічниками та шоломом було ненадто цікаво. а в горах… зриваюсь і прошуром здавати зайвий паплічник та шолом в камери схову. вдалось ;-).

оскільки усі новачки ітд відвалились я почав подумувати як ускладнити маршрут і розпочав психологічно готувати rakoth до цього.

швидко десантувались в Лавочному і повалили в напрямку хребта. вперше за багато часу що як називається “не котилось”. а коли почав лізти холодний піт – зрозумів – необхідно терміново щось загризти! що й зробили на півдорозі до хребта.

краса. як можна сидіти в тому клятому місті коли поряд такі гори???

і якщо видертись на перевал було нескладно то спустись було вже зовсім непросто. дощі, лісовози до того розбили дорогу що спуск перетворився у повний фрірайд а часами й тріал. не раз і не два виникала думка – ну все, а ось і надгробок мій :-). кілька раз влітали в багнюки по втулки. на байки було приємно дивитись – з чорних вони перетворились у суцільно сіро-жовто-коричнево-брудні. та й самі байки пізнали дзен – вони ж для цього створені! ;-)

але нам таки вдалось вижити і вже досить скоро ми пили чай і їли смачний борщ в кафе у Воловці. часу ще був вагон і я знову почав підбивати rakoth їхати далі до Сваляви.

смачно похрумавши та поповнивши запаси води попалили далі. знову багніща, каміння, підьоми та спуски. кайфово.

добряче поблукали у пошуках об’їзду першої переправи. випадково викотили на чиєсь подвірря де двоє п’яних в дупель (і це в 14:00) бидла пообіцяли спустити на нас собаку. подивившись на це теля котре, вони за помилкою природи та ДНК, вважали собакою ми вирішили за краще не сперечатись і покотили далі (та й потреби великої не було – дружина одного з цих вискочила з будинку і почала на чому світ стоїть проклинати їх за п’янство ітд і ставити нас в приклад).

дещо поникавши ми таки знайшли прийнятний спуск з гори до потрібної нам стежки. і знову багніща! ляпота!

наступну переправу ми вже штурмували. як приємно холодить прохолодна гірська вода…! і знову болота і каменюки.

третью переправу ми вже за звичкою переходили по залізничному мосту. коли повзли (в прямому розумінні) по насипу до мосту мені, як справжньому піонеру, вдалось влізти і таки добряче попектись кропивою. за мостом були змушені терміново зупинитись, що б я обробив опіки. шкіра сильно почервоніла і почали з’являтись тверді водянисті набряки. добре що в мене був Пантенол. пекло немилосердно. але за 20хв ми вже знову вкручували. ну і ви зрозуміли :). і знову багніща і каменюки.

по дорозі ми зупинились на вже відомому місці і посмажили СОСИСКИ! :-). усім заздрити! :-D

майстер вогню

а потім ми їх з'їмо!

далі без особливих пригод докотили до Сваляви. до потягу було ще 2 години, тому ми завалили в “Бункер”. попили зеленого чаю. я прочитав 58 листів що встигли звалитись за день. посидів в терміналі на еджі до серваків в штатах (Мазох би плакав) – цей клятий проєкт (як завжди один із багатьох) таки мене колись доконає.

в очікуванні потягу

далі електричка і за менш як 4 години ми вже у Львові.
за день до того я відмив і змастив ланцюг Motorex для мокрої погоди. ідуючи по Львову я відчував себе як на ашанбайку – так скреготів ланцюг. таким сухим я його ще ніколи не бачив ;-).
Motorex не впоралась з нашими Карпатами! :-D ганьба фінам!

Трек: