Category Archives: новини

TX: уже 4 тижні

Не встиг ще закінчити усі нотатки за Santa Cruz, CA як знову вже в штатах 4 тижні. На цей раз Austin, TX та Houston, TX.
За цей час багато чого встигло відбутись, новий величезний проєкт, вихід iPhone 5, відвідав Space Center в Houston, змінив у своєму MacBook Pro 15″ 2010 HDD на SSD і ще багато чого іншого.

Далі буде…

Santa Cruz, CA: We share this same lane!

Не раз і не два я чув в Україні від водіїв – “Ти чого тут їдеш? Не заваджай МЕНІ тут їхати. Шуруй на поребрик”. І це ще полегшена версія їх виразів.

В перший день ж в Santa Cruz я винайняв шосейник – детальніше можна почитати тут Santa Cruz, CA: як треба брати напрокат ровер.
Jet lag давався знати і я повернувся в готель досинати.
Увечері, прокинувся дико голодний, вирішив з’їздити в кафе, поїсти та закупитись по дорозі деякими речами - Lufthansa успішно загубила мій багаж (вони таки були знайшли його і повернули за 3 дні).
Викотився. Було вже по 10:00 pm. Людей на вулицях не було, а оскільки кафе знаходилось з протилежної сторони дороги, я вирішив, за радєцькою звичкою, скоротити шлях по поребрику.
За метрів 10 коло мене пригальмувала машина, опустилось шкло зі строни водія і: “Hey, you! We share this same lane! Sidewalks only for pedestrians!”

Коли наші водії дійдуть до того ж рівня?
Думаю що не скоро.
Як казав професор Преображенський “криза, вона не в клозетах, а в головах”.

Класична дорога в маленькому містечку (Capitola, CA):
Справа на ліво: місце для стоянки машин, велодоріжка відділена розміткою, дорога, а також суспільний транспорт. Автобуси обладнані працюючи (!) кондиціонерами та спеціяльним кріпленням для перевезення велосипедів.

Суспільний транспорт в Santa Cruz, CA.

Велостоянки в Santa Crus, CA: звичайна але міцна і надійна і закрита – 5 центів за годину.

p.s. фотографував на ходу тому світлини не надто вдалі за якістю.

10:8 Як вилікувати падіння програм про спробі друкувати

HP ніколи не вміла писати програмне забезпечення. Їх драйвери для друкарок страшні і глюкаві. Про програмне забезпечення для сканерів я взагалі мовчу…
І якщо пісери звикли до такого, то мене кожен раз просто виносить!

Ось і знову. HP підсунула Apple криве поновлення драйверів HP Printer Drivers v.2.10 OS X.
Напевне за всі “нові образи”. Не Apple ж 2 роки поспіль масово втрачає ринок.

HP працює над поновленими драйверами для OS X. Але поки вони ще його випустять.
Отже, лікуємо свій Mac власними руками.

Варіянт 1
Для знавців Terminal.app.

  1. Стартуємо Terminal.app
  2. Вводимо команду:
    sudo rm -Rf /Library/Printers/HP/PDEs/hpPostScriptPDE.plugin/Contents/PlugIns/HPPrintSettings.bundle
  3. На запит вводимо своє гасло
  4. Можна друкувати.

Варіянт 2
Ну для тих хто не розуміє або побоюється Варіянту 1.

  1. Заходимо в теку /Library/Printers/HP/PDEs/
  2. Вибираємо файл hpPostScriptPDE.plugin (насправді це спеціальна тека, котру система для нас відображає як файл)
  3. Викликаємо контекстне меню (клік правою кніпкою на мишці по теці hpPostScriptPDE.plugin, або клік двома пальцями на тачпаді по теці hpPostScriptPDE.plugin)
  4. У новому вікні відкриваємо теку Contents
  5. В теці Contents відкриваємо теку Plugins
  6. Вибираємо файл HPPrintSettings.bundle та перетягуємо його в Trash (справа в Dock)
  7. На запит вводимо ім’я користувача з привілеями адміністратора та його гасло (якщо ваша скринька єдина на цьому компутері і була створена при першому стартуванні компутера то це і є скринька адміністратора)
  8. Можна друкувати.

Якщо ви будете додавати нові друкарки виробництва HP, Вам необхідно буде повторити дану процедуру.

Santa Cruz, CA: як треба брати напрокат ровер

Знову вже 2 тижні в Santa Cruz, CA.
Робота. Важкий, хоча й дуже цікавий проєкт.

Для пересування я винайняв шосейник. Specialized Dolce Sport Compact.
Досить і досить непоганий шосейник.
З ним взагалі вийшла цікава історія. Спочатку працівники SoftServe, що відповідають за бізнес поїздки, випали в осад що я хочу брати напрокат не машину а велосипед! А потім були шоковані ще й цінами на велосипеди. Стандартне мислення наших людей, що велосипед це для бідних бо на машину не вдалось назбирати гроші :lol:
В неділю, зібравши інформацію про всі веломагазини в Santa Cruz, CA, пішов шукати потрібний ровер.
Вже після третього магазина я почав падати духом. Давали в прокат, як правило, важкі 14 кілограмові хардтейли, двопідвіси давнхільні або круїзери. Нічого з цього катати по їх дорогах мені аж ніяк не влаштовувало. А душа просила хорошого і легенького шосейника.
Так, так. Мирослав вперше за 10 років знову подумав про шосе. І то тільки тому, що це тут справді актуально.
В четвертому магазині ABS (Another Bike Shop) ситуація була таж.
Зовсім впавши у відчай, тихо проматюкавшись я завів розмову з власником. Пояснив на пальцах чому я власне хочу шосер а не MTB чи, не дай бог, круїзер.
Розговорились. Познайомились. Денні виявився з таких ж хворих на велосипедах як і я.
Обговорили усі наші велосипеди :roll: Як взнав, що в мене аж два Cannondale і взагалі завважав. Більшість, як виявилось, вважають Cannondale дико дорогим брендовим велосипедом розрахованим на профі. Тому повага гарантована 8-)
Як результат, Денні витягнув з підсобки свій Specialized і вручив мені. Та й ще за ціну пристойну домовились. Мінус лише один – оскільки це власний ровер, то оплата велась готівкою без ніяких чеків. Ех, ще прийдеться якось це залагоджувати з бухгалтерією.
Вел класний і за 2 тижні вже 312 миль (по GPS) напалив.
Нажаль за тиждень прийдеться віддати. І знову криві вбиті українські дороги без жодинх натяків на велодоріжки та водії без натяку на мізки та толерантність.

p.s. дещо більше про їх дороги та водіїв з точки зору велосипедиста опишу в наступних повідомленнях.

02.06.2012. Воловець – Високий Верх – Воловець: вверх-вверх, вниз-вниз і пішки-пішки

тиждень видався дико важкий. в п’ятницю з роботи додому повернувся пізно за північ. поспати вдалось лише 3 години.
та й погода цілий тиждень гралася у пазли – усе ніяк не могла вирішити коли ж дощем пролитись. перебирала вихідні дні як модистка намиста.

цього разу на поїздку підписались rakoth та ro.
з маршрутів в кінцевому результаті спинився на варіянті з Воловця через Плай, Високий Верх до Вовчого і звідти вже до Сваляви. Але не все так сталось як думалось ;-)

зміни у графіку потягу Львів – Мукачево вкоротили і без того обмежений час – дякую нашому клятому уряду за наше прекрасне життя! я вже мовчу про ту купу стацій котрі вони “забули”.
висипались з потягу у Воловці. закотили у кафе поряд стації, закинутись білками та вуглеводами. як завжди прокляв наш радецький сервіс. ну не вміють у нас люди надавати сервіс. не вміють!

ми ще не знали...

ми ще не знали...

моя Lefty знову привернула купу уваги. на цей раз у даунхільщиків :-D
похрумали, поправили дещо перекидку на Trek ro і покотили в пошуках правильної дороги на Плай.
як завжди місцеве населення ні сном ні духом про дороги та місцеві гори. одні радять на схід інші на південь, rakoth ж просто кудись їде. ну і стара як світ пісенька – та ви там роверами не виїдете. ха!

дума про дорогу

дума про дорогу

якось вибрались на правильну дорогу і попхались серпантинами на Високий Верх. перших кілька кілометрів приймали грязові вани, хоча з попередньої поїздкою все ж не рівнялось. краса! :-)

rakoth як завжди рветься вперед

rakoth як завжди рветься вперед

вилізли до сироварні, переодягнулись – на той час ми вже добряче розігрілись – і за кілька хвилин про це пожалкували.

а за кілька хв...

а за кілька хв...

за сироварнею нас зустрів такий приємний штормовий вітер, що ми хутко понатягували усе що мали назад на себе.
попереду до метеостанції був підьом котрий годі було мріяти проїхати.

краса!

краса!

нам туди, на Плай!

нам туди, на ВВ!

але ми таки долізли до метеостанції.
Боржава – мої улюблені місця в Карпатах. цю красу неможливо описати. необхідно побувати. світлини не передають і тисячної того що відчуваєш.

долізли

долізли

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

і це також ;-)

і це також ;-)

час вже починав підтискати. і хоча душею я не погоджувався але розум все твердив що вже сьогодні ми не встигнемо пройти запланований маршрут. тому необхідно було терміново вносити корективи. можна було звичайно повернутись тією ж дорогою назад до Воловця але кому таке цікаво?!
дякуючи групі піших туристів розвідали дорогу і поїхали шляхом навколо через Паші назад до Воловця.
вкрутили педалі і полетіли вниз-вниз ;-)

недовго така класна дорога була

недовго класна дорога була

місцями дорога повністю губилась і тре було їхати обережно що б у траві не влетіти в добре замасковану яму. ro все відмазувався що це не він тут клейморів наставив. але хто ж йому повірить після CoD? :-D
докотили до казково красивого лісу і одразу шлунок нагадав що давно вже час смажити сосиски.
минулі 2 дні в горах йшли добрячі дощі і це одразу відзначилось на наявності сухої деревени.
як результат – розведення вогнища розтягнулось на пів-годинний холодно-голодний квест. чого тільки не перепробували але таки нам це вдалось! голодного байкера ніщо і ніхто спинить! нашивку скаута можна видавати!

сосиски!

сосиски!

як ж там холодно було!

як ж там холодно було!

смачно похрумавши і добряче піднявши настрій покрутили далі. чим далі в ліс тим усе більше дорога перетворювалась в нескінчену доріжку смерті.

нам у хащі

нам у хащі

повалені дерева, мокра глина в котрій тонули колеса, схили більше 45% на котрих практично сидів на задньому колесі. на спусках, що б відгальмуватись, був змушений постійно вивертати ровер боком. ще те задоволення. як підсумок – траса не для байка, більше йдеш/повзеш ніж їдеш вниз. rakoth та ro пощастило кілька разів навернутись. добре що без наслідків.
нарешті таки вдалось живими спуститись до вже знайомої дороги з Воловця до Вовчого. далі все було в рази простіше.
на в’їзді у Воловець повз нас весело прогуркотів потяг Мукачево – Львів. ми так само весело помахали йому руками ;-)
бажання залишатись в селі на ніч не було, тому ми притопили, що б хоча на потяг Ужгород – Київ потрапити.

двірець. дуууже повільна касирка. порожній потяг. як завжди непривітна провідниця (ох вже ці з велосипедами!) з дуже гнучкою системою цінностей – папірець в 50грн різко змінив її ставлення до нас і особливо до байків.
і за 2.5 години ми вже були у Львові.

поїздка вийшла дивна і цікава. красиві місця. десь до половини маршруту пройшли пішки.
найближчим часом точно постараюсь пройти маршрут з Воловця до Сваляви повністю.

Apple Macintosh 28 років!

28 років тому 24 січня 1984 року Стів Джобс (Steve Jobs) запрезентував перший Apple Macintosh. це був перший персональний з графічним інтерфейсом. він зробив власне те що Apple вміє найкраще - він кардинально змінив світ компутерних технологій, зробив їх доступними широкому загалу від вчителів до лікарів.
нам важко увяти сучасний світ без інформаційних технологій. уже виросло ціле покоління котре не в стані уявити що колись усе було не так :)
тому віддамо належно цьому такому маленькому і такому великому кроку і тим хто його зробив можливим – Стіву Джобсу (Steve Jobs), Стіву Возняку (Steve Wozniak), усій команді Apple Macintosh та дослідницькій команді Xerox Alto.

реклама, котра колись лише раз вийшовши на екрани телевізорів, перевернула світ.
1984 Apple’s Macintosh Commercial

p.s. цей шедевр рекламного мистецтва був поставлений та знятий відомим режисером Рідлі Скотом.
я виріс на таких його фільмах як “Дуелянт” (The Duellists), “Чужий” (Alien), “Той що біжить по лезу” (Blade Runner).

30.10.2011. Львів. Стежками Night Madness 2011

Довге катання невеликими компаніями або й взагалі сам явно мене зіпсували.
Усе ніяк не звикну синхронізувати час поїздок.

Оскільки я умудрився провтикати поїздку Злітні смуги, 30 жов 2011, прийшлось шукати чим би зайнятись і де б покататись.
Порився по форуму, наткнувся на Night Madness 2011. Давно хотів прокатати трасу але усе ніяк не виходило. Для повного відтворення відчутів вирішили з Юрою Махіним прикатувати уже в темноті.

Прикатали :)
Навіть живі. Непогано поблукали в пошуках позначень.
Два хороших торчка. Кілька складних технічних участків.
Хочу ще ;)

Є пропозиція прикатати трасу знову на наступні вихідні.
Трек.

16.10.2011. Львів – Раківець – Стрий – Львів

Останнім часом погода більше не радує. От і в суботу дощило. Це, звичайно, не завадило катати по місту. Але лізти за місто в говніща явно відбивало бажання.
Але на неділю таки обіцяли хорошу погоду. Оскільки насуваються холодні місяці й усілякі застуди, було бажання поповнити свої запаси меду.

Хоча й збиралось котити кілька байкерів, але через купу різних обставин поїхав тільки я.
Ну мені більше меду дістанеться :)

Отже зранку підкачав колеса, залокував вилку та амортизатор (бо шосе) і покотив в сторону Раківця.
Приємна прохолода, красивий осінній ліс. Досить швидко долетів до поворота біля АЗС.

Спустився до Раківця. Насмакував медів різніх десь так 20 :)
В той час моя Lefty знову зібрала купу зівак.
Думки коливались від “ух ти! до чого американці додумались – тільки одна нога. ти диви!” до “та то кляті турки зекономили метал. то небезпечно так їздити – яма і все складеться” :D
Розчаровувати я їх не став :)
В кінці таки придбав 3 баночки і покотив назад на шосе.

Викотивши на дорогу Львів – Стрий, я зрозумів що тих ~25км назад до Львова буде мені малувато.
Отже вирішив летіти далі до Стрия і вже назад повернутись електричкою.

Досить швидко долетів до Стрия. Завалився в непогане кафе. Смачно похрумав борщу та ковбасок.
Наступна зупинка на залізничному вокзалі. Тут мене чекало розчарування – виявилось, що найближча електричка за 2 години. Оскільки чим зайнятись у Стрию я не придумав та й як в приказці – для скаженого маунтбайкера і 100км подвірря, то вирішив котити назад до Львова.

Вирішено – зроблено.
Дорога назад також пройшла досить легко – смачна гаряча їжа добре піднімає настрій та здатність вкручувати.
За кілька годин я вже в’їзджав в місто.

Результати: більше 120 км шосе (скільки точно не скажу бо вже 4 місяця ніяк руки не доходять придбати Gramin Edge® 800 а свій CatEye Enduro 8 я продав разом з Trek Fuel EX 5.5), приємна прогулянка та 2 пачки Артеку.

Світлини: мед – буде що зимою смакувати :)

honey

09.10.2011. І знову Цунів

Були плани зранку в неділю партизанськими стежками катнути в Раковець за медом.
Плани я успішно завалив проспавши більш як 12 годин. Чого б це?

На Львівські веломани Ірина (Sapfira) кинула клич про Цунів – ну як тут не приєднатись? :)
Як виявилось і це й заклик я вже проспав.
В результаті в Цунів покотили я та Леонід.

Легкий матрас. Було прикольно. По дорозі перестріли Ірину та РВВ, котрі вже повертались з Цунівщини.
Дякую Леоніду за компанію.

P.S. Коли вже повертались у Львів, на Варшавській дві дівчини, що йшли під руку, так неоднозначно кидались мені під колеса :D
Схоже на велосипедистів дівчата тепер просто полюють.