25.09.2011. Лавочне – Стрий

При кожному погляді на байк мене знову і знову тягне в гори 🙂 Цього разу підбив Гену та Юру. Для Гени та його новенького Cannondale Trail 5 це була перша поїздка в гори. Микола також збирався з нами але робота накрила усі плани. Ростик цього разу не міг – в середу у нього народилась доця Марія з чим його поздоровляємо. Маршрут знову обирав нескладний з можливістю зходу в Тухлі, Сколе, Верхньому Синьовидному.

Отже. Звечора зайнялись приготуванням ровера Юри до подорожі. Необхідно було його почистини та вирішити проблеми передньої перекидки. Якщо просто – вона не працювала і все. Як завжди усе затягнулось. Ще й до того ганяв в Метро на байку по сосиски та інші продукти. В результаті поспати вдалось лише 2 години. Тре щось з цим робити. А то вже це стає поганою традицією.

Зранку заледве вдалось витягнути себе з ліжка. Але прохолода швидко пробудила по дорозі на двірець. Гена нас уже чекав. Запакувались в потяг. Вагони були забиті вже п’яними і вічно палячими студенто/туристо/матрасниками. *** “дівчата” що палять мені просто виносять мозок. Я їх навіть жінками не можу вважати. Так, особи жіночого роду з комплексом неповноцінності, обмеженості та схильності до самознищення. Приємно було перестрітись з Катею та її новим байком. Знайшовши таки місця та приткнувши свої байки ми спробували поспати. Та де там. Тупі/бухі студенто/туристо/матрасники буз слуху та голосу горланили такі ж тупі москальські пісні.

В 9.45 вивалились в Лавочному. Взяли язика і бодресенько, бо було дико холодно, крізь туман покрутили педалі в сторону перевалу. Величезні каменюки та складки гірської породи приносили купу задоволеня при їзді, особливо на спусках. Хоча це й не завадило мені інколи розганятись до 40-45км/год. Десь за годину почало виглядувати сонечко, приємно потепліло а туман розсіявся. На дорозі в одному з сіл наткнулись на вуйка на Ниві з вбитим акумулятором. Прийшлось допомогти та підштовхнути. Що тільки підтверджує шо маунтбайк рулить 🙂

Докотили до роздоріжжя. В одну сторону йшло шосе, в іншу звичайна грунтова дорога. Я був за грунтову, Юра та Гена за асфальт. Місцевий (най би йому добре жилось, шляк би його) вказав що до Тухлі нам необхідно котити по асфальту. Пересилив себе і покотили. Нас чекали підьоми за підьомами. Виявилось що заднє гальмо у Юри затиснуто і колесо заледве обертається. Швидкий розбір та ремонт гальм і ми знову вкручуємо.

Викотили нарешті, як потім виявилось, на дорогу Львів-Чоп. І тут ми тільки бачили Юру. Він так наліг на педалі в сторону Угорщини… Напевне ну дуже хотів з тамтешніми дівчатами познайомитись. Я знову пішов брати язика (тре терміново придбати Garmin Edge 800). Приємна, бойова та добре обізнана бабуся підказала нам правильну дорогу. Загризли вафлі і покотили назад до перехрестя. В цей раз ми поїхали в правильному керунку.

Красиві місця, річка, грунтова дорога, приємна компанія – що ще потрібно 🙂

Коло 13.30 зупились посмажити сосиски та сирні чіабати. Підзаправились і покотили далі.

Досить швидко доїхали до Тухлі. Далі прийшлось котити по достатньо вбитому шосе до Сколе. Заодно відпрацьовували висіння на колесі.

В Сколе ми одразу ж відправились на пошуки кафе. Голод тихенько підкрадався а попереду був ще не один десятьок кілометрів. Як завжди був приємно вражений сервісом та цінами в кафе на переферії. У Львові таку смачну їжу з хорошим сервісом (чайнички з підігрівом та відділенням для чаю, індивідуально приготована їжа, ммм, нямота – Ростик, рви на собі шерсть!) можна дістати лише в дуже крутих кафе і за дуже пристойну ціну.

Подобрівші, почали енергійно вкручувати по шосе в сторону Стрия. Нас чекало 39км. Одноманітна дорога вихолощувала. Вибачте шосери, але мені вас справді важко зрозуміти.

В Стрий вже прикотили затемно. Як завжди мій Lefty зібрав зівак з купую дурних питань. Купити білети зі Стрия до Львова з багажними квитанціями виявилось непростим квестом… Потяг знову виявився забитим якимись людиськами та купою курсантів-рятівників, котрих возили сходити на Параску.

Результати: 100 км матрасу, купа вражень і задоволення та 9 пачок Артеку. Гена та його байк з честю витримали хрещення горами.

Світлини: я знову не брав свою фотокамеру тому світлини буду завтра відбивати у Гени. Пізніше викладу. Виклав.

від Лавочного на перевал нас зустрів густий туман
fog

на перевал, нас ніщо не зупинить!
uphill

ось такі цікаві виходи гірської породи ми зустрічали
rocks