03.09.2011. Скотарське – Свалява (Мукачево)

Нарешті мені вдалось підбити Галюську, Ростика та Юру на спільну покатульку в гори.
Враховуючи багато обставин маршрут спеціально підбирав нескладний з можливістю зходу з дистанції.
Отже після багатьох пошуків було обрано: Скотарське – Мукачево з заїздом на водоспад та можливістю зходу з маршруту в Сваляві та Карпатах. Добирання в обидві сторони поїздом Львів-Мукачево.

Нажаль порядно виспатись перед мандрівкою не вдалось – необхідно було закінчити купу справ, перевірити та приготувати свій та Галюськи велосипеди, ітд. Як результат тільки 3 години сну.
До потягу ми прикотили за кілька хвилин – Ростик вже весь спереживався чи ми встигнемо 🙂
Завантажились у вагон №2 і зрозуміли що нас круто намахали. Вагон був зовсім не байкерський – з мякими сидіннями та відсутністю місць для байків. Я швидко пробігся по вагонам і знайшов правильний та ще й із приємною компанією.
Перебігати 5 вагонів з ровером в рукам ще те задоволення, я скажу вам. Але на місці нас чекав практично порожній вагон та добра знайома Галюськи – Христина. Христина – навчається в інфізі й недавно повернулась з мегапішака по Кавказу. Везла вигулювати до водоспаду Гуркало купку новачків 🙂
Юра одрзу завалився спати. Галюська, Христина та Kомпанія разважались забавами. Ми з Ростиком пробували дрімати.

В Сколе компанія пішла штурмувати водопад. Ми ж далі розслаблялись до Скотарського.

В Скотарському перш за все взяли язика і покотили в сторону Воловця. Тут і перший і далеко не останній потічок. Проїхали його без жодних клопотів і ми вибрались на розбиту дорогу.

У Воловці закотили в кафешку (ех пригадую останній раз був тут у році 2007 разом Globethroter’ом та Alex’ом) і поснідали чаєм з канапками. Мій наплічник полегшав а у решти піднявся настрій 🙂
Взяли язика і отримали чітку настанову що по старій дорозі до Сваляви проїхати неможливо. Нас чекають непролазні хащі, ріки по пояс та говніща по горло 🙂
Не внявши настанов покотили по старій дорозі.
Дорога справді була давно закинута.
Говніща звичайно були але в більшості випадків легко прокочувались на байку. Та й річки проходились в брід. Був і місток шириною в 10см на висоті метра півтора-два над річкою. Легко пробігався з велом над головою. Місцями було небезпечно їхати по досить великих каменюках. Тут одразу відчувались переваги підвіса. Контроль давався в знаки і дозволяв тримати добру швидкість.
Втретє перебиратись через річку нас уже було дістало і ми вибрались до залізничної колії і покотили вздовж неї. За кілька сотень метрів був знайдений з’їзд на стару дорогу. Далі дорога ставала усе краща поступово переходячи в асфальт різного рівня вбитості на під’їздах до Сваляви.

Звичайно були і смачненькі смажені ковбаски 🙂

Галюська взагалі молодчинка. Усю дорогу вкручувала порядно. Легко проїзджала усі говніща і каменюки 🙂 Новенький підвіс Галюськи себе також добре зарекомендував.

Ростик, не зважаючи на перший виїзд на байку в гори, постійно рвався вперед в самі говніща 🙂 Юра від нього не відставав 😉 Так вони і змагались до самої Сваляви.

Вже на двірці в Сваляві зустріли Петра, котрий тиждень дикував з байком в горах.

В Сколе знову підсіли Христина та Компанія 🙂

Результати: 41 км повного матрасу, купа вражень та задоволення.
Тре буде пройти цей маршрут повністю до Мукачево з заїздом на водопад Скакало.

Світлини: цього разу ми з Галюською не брали свою фотокамеру тому світлин мало і тільки з iPhone.

і не раз ми її переходили
2011 09 03 at 13 16 38 original

а ми запасливі 🙂
2011 09 03 at 14 41 41 original

будем смажити!
2011 09 03 at 14 41 47 original2011 09 03 at 14 41 55 original

ням-ням, хрум-хрум
2011 09 03 at 14 45 23 original

головне правильно поставити процес!
2011 09 03 at 14 51 01 original

маленький Ремі
IMG 0138

моя дорога!
2011 09 03 at 16 14 45 original