TX: уже 4 тижні

Не встиг ще закінчити усі нотатки за Santa Cruz, CA як знову вже в штатах 4 тижні. На цей раз Austin, TX та Houston, TX.
За цей час багато чого встигло відбутись, новий величезний проєкт, вихід iPhone 5, відвідав Space Center в Houston, змінив у своєму MacBook Pro 15″ 2010 HDD на SSD і ще багато чого іншого.

Далі буде…

Santa Cruz, CA: We share this same lane!

Не раз і не два я чув в Україні від водіїв – “Ти чого тут їдеш? Не заваджай МЕНІ тут їхати. Шуруй на поребрик”. І це ще полегшена версія їх виразів.

В перший день ж в Santa Cruz я винайняв шосейник – детальніше можна почитати тут Santa Cruz, CA: як треба брати напрокат ровер.
Jet lag давався знати і я повернувся в готель досинати.
Увечері, прокинувся дико голодний, вирішив з’їздити в кафе, поїсти та закупитись по дорозі деякими речами - Lufthansa успішно загубила мій багаж (вони таки були знайшли його і повернули за 3 дні).
Викотився. Було вже по 10:00 pm. Людей на вулицях не було, а оскільки кафе знаходилось з протилежної сторони дороги, я вирішив, за радєцькою звичкою, скоротити шлях по поребрику.
За метрів 10 коло мене пригальмувала машина, опустилось шкло зі строни водія і: “Hey, you! We share this same lane! Sidewalks only for pedestrians!”

Коли наші водії дійдуть до того ж рівня?
Думаю що не скоро.
Як казав професор Преображенський “криза, вона не в клозетах, а в головах”.

Класична дорога в маленькому містечку (Capitola, CA):
Справа на ліво: місце для стоянки машин, велодоріжка відділена розміткою, дорога, а також суспільний транспорт. Автобуси обладнані працюючи (!) кондиціонерами та спеціяльним кріпленням для перевезення велосипедів.

Суспільний транспорт в Santa Cruz, CA.

Велостоянки в Santa Crus, CA: звичайна але міцна і надійна і закрита – 5 центів за годину.

p.s. фотографував на ходу тому світлини не надто вдалі за якістю.

10:8 Як вилікувати падіння програм про спробі друкувати

HP ніколи не вміла писати програмне забезпечення. Їх драйвери для друкарок страшні і глюкаві. Про програмне забезпечення для сканерів я взагалі мовчу…
І якщо пісери звикли до такого, то мене кожен раз просто виносить!

Ось і знову. HP підсунула Apple криве поновлення драйверів HP Printer Drivers v.2.10 OS X.
Напевне за всі “нові образи”. Не Apple ж 2 роки поспіль масово втрачає ринок.

HP працює над поновленими драйверами для OS X. Але поки вони ще його випустять.
Отже, лікуємо свій Mac власними руками.

Варіянт 1
Для знавців Terminal.app.

  1. Стартуємо Terminal.app
  2. Вводимо команду:
    sudo rm -Rf /Library/Printers/HP/PDEs/hpPostScriptPDE.plugin/Contents/PlugIns/HPPrintSettings.bundle
  3. На запит вводимо своє гасло
  4. Можна друкувати.

Варіянт 2
Ну для тих хто не розуміє або побоюється Варіянту 1.

  1. Заходимо в теку /Library/Printers/HP/PDEs/
  2. Вибираємо файл hpPostScriptPDE.plugin (насправді це спеціальна тека, котру система для нас відображає як файл)
  3. Викликаємо контекстне меню (клік правою кніпкою на мишці по теці hpPostScriptPDE.plugin, або клік двома пальцями на тачпаді по теці hpPostScriptPDE.plugin)
  4. У новому вікні відкриваємо теку Contents
  5. В теці Contents відкриваємо теку Plugins
  6. Вибираємо файл HPPrintSettings.bundle та перетягуємо його в Trash (справа в Dock)
  7. На запит вводимо ім’я користувача з привілеями адміністратора та його гасло (якщо ваша скринька єдина на цьому компутері і була створена при першому стартуванні компутера то це і є скринька адміністратора)
  8. Можна друкувати.

Якщо ви будете додавати нові друкарки виробництва HP, Вам необхідно буде повторити дану процедуру.

Santa Cruz, CA: як треба брати напрокат ровер

Знову вже 2 тижні в Santa Cruz, CA.
Робота. Важкий, хоча й дуже цікавий проєкт.

Для пересування я винайняв шосейник. Specialized Dolce Sport Compact.
Досить і досить непоганий шосейник.
З ним взагалі вийшла цікава історія. Спочатку працівники SoftServe, що відповідають за бізнес поїздки, випали в осад що я хочу брати напрокат не машину а велосипед! А потім були шоковані ще й цінами на велосипеди. Стандартне мислення наших людей, що велосипед це для бідних бо на машину не вдалось назбирати гроші :lol:
В неділю, зібравши інформацію про всі веломагазини в Santa Cruz, CA, пішов шукати потрібний ровер.
Вже після третього магазина я почав падати духом. Давали в прокат, як правило, важкі 14 кілограмові хардтейли, двопідвіси давнхільні або круїзери. Нічого з цього катати по їх дорогах мені аж ніяк не влаштовувало. А душа просила хорошого і легенького шосейника.
Так, так. Мирослав вперше за 10 років знову подумав про шосе. І то тільки тому, що це тут справді актуально.
В четвертому магазині ABS (Another Bike Shop) ситуація була таж.
Зовсім впавши у відчай, тихо проматюкавшись я завів розмову з власником. Пояснив на пальцах чому я власне хочу шосер а не MTB чи, не дай бог, круїзер.
Розговорились. Познайомились. Денні виявився з таких ж хворих на велосипедах як і я.
Обговорили усі наші велосипеди :roll: Як взнав, що в мене аж два Cannondale і взагалі завважав. Більшість, як виявилось, вважають Cannondale дико дорогим брендовим велосипедом розрахованим на профі. Тому повага гарантована 8-)
Як результат, Денні витягнув з підсобки свій Specialized і вручив мені. Та й ще за ціну пристойну домовились. Мінус лише один – оскільки це власний ровер, то оплата велась готівкою без ніяких чеків. Ех, ще прийдеться якось це залагоджувати з бухгалтерією.
Вел класний і за 2 тижні вже 312 миль (по GPS) напалив.
Нажаль за тиждень прийдеться віддати. І знову криві вбиті українські дороги без жодинх натяків на велодоріжки та водії без натяку на мізки та толерантність.

p.s. дещо більше про їх дороги та водіїв з точки зору велосипедиста опишу в наступних повідомленнях.

10.8: як створити нагадування з листа

OS X 10.8 надає багато нових можливостей. серед них і перенесенні з iOS нагадування (Reminders).
одна з перших думок, що прийшла в голову – а чи можна створювати нагадування на основі листів з Mail.app?
звичайно що можна!
для цього достатньо підхопити лист в Mail.app та перетягнути його на вікно Reminders.

Safari 6: View Source

поновився на нову версії OS X від Apple: Mountain Lion 10.8.
дуже вдалий реліз. купа нових і потрібних можливостей. розширена інтеграція з iOS та iCloud. власне те чого я так чекав.
поновлення відбулось без жодних проблем. після встановлення системи відчуття що я поновив компутер :-)
новий, перероблений Safari 6 надзвичайно швидкий та споживає відчутно менше пам’яті.
сьогодні досліджуючи веб-панель керування з проєкту Cortext за звичкою натиснув коротку комбінацію клавіш Command+Option+U (View Sources) і нічого не отримав. пошук в меню – раптово Apple змінила короткі клавіші нічого не дав.
увімкнувши мізки я подума що Apple нарешті – і це логічно – перенесла цю опцію в розділ Developers Tools (меню Develop).
здоровий глузд (common sense) мене не підвів ;-)

отже, що увімкнути цю можливість, необхідно:

  1. вибрати Preferences… з меню Safari
  2. у вікні налаштувань перейти на таб Advanced
  3. і в ньому увімкнути опцію Show Develop menu in menu bar
  4. закриваємо вікно налаштувань
  5. мої поздоровлення!  коротка комбінація клавіш Command+Option+U знову викликає View Sources!

Apple інтегрувала View Sources з Profiler і тепер ними користуватись значно зручніше.

02.06.2012. Воловець – Високий Верх – Воловець: вверх-вверх, вниз-вниз і пішки-пішки

тиждень видався дико важкий. в п’ятницю з роботи додому повернувся пізно за північ. поспати вдалось лише 3 години.
та й погода цілий тиждень гралася у пазли – усе ніяк не могла вирішити коли ж дощем пролитись. перебирала вихідні дні як модистка намиста.

цього разу на поїздку підписались rakoth та ro.
з маршрутів в кінцевому результаті спинився на варіянті з Воловця через Плай, Високий Верх до Вовчого і звідти вже до Сваляви. Але не все так сталось як думалось ;-)

зміни у графіку потягу Львів – Мукачево вкоротили і без того обмежений час – дякую нашому клятому уряду за наше прекрасне життя! я вже мовчу про ту купу стацій котрі вони “забули”.
висипались з потягу у Воловці. закотили у кафе поряд стації, закинутись білками та вуглеводами. як завжди прокляв наш радецький сервіс. ну не вміють у нас люди надавати сервіс. не вміють!

ми ще не знали...

ми ще не знали...

моя Lefty знову привернула купу уваги. на цей раз у даунхільщиків :-D
похрумали, поправили дещо перекидку на Trek ro і покотили в пошуках правильної дороги на Плай.
як завжди місцеве населення ні сном ні духом про дороги та місцеві гори. одні радять на схід інші на південь, rakoth ж просто кудись їде. ну і стара як світ пісенька – та ви там роверами не виїдете. ха!

дума про дорогу

дума про дорогу

якось вибрались на правильну дорогу і попхались серпантинами на Високий Верх. перших кілька кілометрів приймали грязові вани, хоча з попередньої поїздкою все ж не рівнялось. краса! :-)

rakoth як завжди рветься вперед

rakoth як завжди рветься вперед

вилізли до сироварні, переодягнулись – на той час ми вже добряче розігрілись – і за кілька хвилин про це пожалкували.

а за кілька хв...

а за кілька хв...

за сироварнею нас зустрів такий приємний штормовий вітер, що ми хутко понатягували усе що мали назад на себе.
попереду до метеостанції був підьом котрий годі було мріяти проїхати.

краса!

краса!

нам туди, на Плай!

нам туди, на ВВ!

але ми таки долізли до метеостанції.
Боржава – мої улюблені місця в Карпатах. цю красу неможливо описати. необхідно побувати. світлини не передають і тисячної того що відчуваєш.

долізли

долізли

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

хто цього не бачив і не відчув прожив життя дарма

і це також ;-)

і це також ;-)

час вже починав підтискати. і хоча душею я не погоджувався але розум все твердив що вже сьогодні ми не встигнемо пройти запланований маршрут. тому необхідно було терміново вносити корективи. можна було звичайно повернутись тією ж дорогою назад до Воловця але кому таке цікаво?!
дякуючи групі піших туристів розвідали дорогу і поїхали шляхом навколо через Паші назад до Воловця.
вкрутили педалі і полетіли вниз-вниз ;-)

недовго така класна дорога була

недовго класна дорога була

місцями дорога повністю губилась і тре було їхати обережно що б у траві не влетіти в добре замасковану яму. ro все відмазувався що це не він тут клейморів наставив. але хто ж йому повірить після CoD? :-D
докотили до казково красивого лісу і одразу шлунок нагадав що давно вже час смажити сосиски.
минулі 2 дні в горах йшли добрячі дощі і це одразу відзначилось на наявності сухої деревени.
як результат – розведення вогнища розтягнулось на пів-годинний холодно-голодний квест. чого тільки не перепробували але таки нам це вдалось! голодного байкера ніщо і ніхто спинить! нашивку скаута можна видавати!

сосиски!

сосиски!

як ж там холодно було!

як ж там холодно було!

смачно похрумавши і добряче піднявши настрій покрутили далі. чим далі в ліс тим усе більше дорога перетворювалась в нескінчену доріжку смерті.

нам у хащі

нам у хащі

повалені дерева, мокра глина в котрій тонули колеса, схили більше 45% на котрих практично сидів на задньому колесі. на спусках, що б відгальмуватись, був змушений постійно вивертати ровер боком. ще те задоволення. як підсумок – траса не для байка, більше йдеш/повзеш ніж їдеш вниз. rakoth та ro пощастило кілька разів навернутись. добре що без наслідків.
нарешті таки вдалось живими спуститись до вже знайомої дороги з Воловця до Вовчого. далі все було в рази простіше.
на в’їзді у Воловець повз нас весело прогуркотів потяг Мукачево – Львів. ми так само весело помахали йому руками ;-)
бажання залишатись в селі на ніч не було, тому ми притопили, що б хоча на потяг Ужгород – Київ потрапити.

двірець. дуууже повільна касирка. порожній потяг. як завжди непривітна провідниця (ох вже ці з велосипедами!) з дуже гнучкою системою цінностей – папірець в 50грн різко змінив її ставлення до нас і особливо до байків.
і за 2.5 години ми вже були у Львові.

поїздка вийшла дивна і цікава. красиві місця. десь до половини маршруту пройшли пішки.
найближчим часом точно постараюсь пройти маршрут з Воловця до Сваляви повністю.

26.05.2012. Лавочне – Свалява: фрірайд, тріал, собаки та броди

мені вже кілька тижнів дико кортіло з байком вирватись в гори. але усе якось постійно не складалось – то відрядження, то робота без вихідних, то ще щось. тому на ці вихідні я твердо вирішив їхати. і навіть велопарад не міг мене спинити. котити по місту в натовпі 2 години та й ще без Галюськи мене зовсім не приваблювало.

задумано – зроблено. почав збирати компанію. мали приєднатись кілька новачків, тому подумував про якись ненадто важкий маршрут.

увесь тиждень погода, як вередливе дівча, змінювала свою думку – то дощ обіцяли на суботу то ясну погоду.
Метеопрог і взагалі відзначився. дивишся прогноз на день – у другій половині дощ. розгортаєш погодинно – нема дощу. але мені вже було усе одно!

в п’ятницю увечері в центрі міста на під’їзді до склепу Опера вперше за 2 роки приклався до асфальту. кажусь що собаку неможливо переїхати. а от і неправда! якесь дурне псисько вилетіло з просвіту між припаркованими машинами і з запалом гавкаючи влетіло носом між шприхи переднього колеса. результат не забарився – собака полетіла в одну сторону, я в другу, ну а велосипед в цей день щось літати не захотів. як наслідки – добряче забите та обідране коліно. але мені вже було усе одно!

до кінця п’ятниці практично усі відмовились від поїздки – то справи, то проблеми, то зорі не так стоять. але мене вже нічого не могло стримати. при самій думці про гори тиск і серцебиття зашкалювали.

виспатись нормально, як завжди не вдалось – схоже це щось типу закляття. мож до бабки піти якоїсь?
почепив два наплічника та додатковий шолом (для Артура – він ще своїми не розжився) і поломили на потяг.

прикотили з rakoth на двірець. запакувались у вагон №8 Львів-Мукачево. 8хв до відправлення а Артура все ще нема. передзвонюю – я тільки його розбудив. нтааа. і по місту їхати з двома наплічниками та шоломом було ненадто цікаво. а в горах… зриваюсь і прошуром здавати зайвий паплічник та шолом в камери схову. вдалось ;-).

оскільки усі новачки ітд відвалились я почав подумувати як ускладнити маршрут і розпочав психологічно готувати rakoth до цього.

швидко десантувались в Лавочному і повалили в напрямку хребта. вперше за багато часу що як називається “не котилось”. а коли почав лізти холодний піт – зрозумів – необхідно терміново щось загризти! що й зробили на півдорозі до хребта.

краса. як можна сидіти в тому клятому місті коли поряд такі гори???

і якщо видертись на перевал було нескладно то спустись було вже зовсім непросто. дощі, лісовози до того розбили дорогу що спуск перетворився у повний фрірайд а часами й тріал. не раз і не два виникала думка – ну все, а ось і надгробок мій :-). кілька раз влітали в багнюки по втулки. на байки було приємно дивитись – з чорних вони перетворились у суцільно сіро-жовто-коричнево-брудні. та й самі байки пізнали дзен – вони ж для цього створені! ;-)

але нам таки вдалось вижити і вже досить скоро ми пили чай і їли смачний борщ в кафе у Воловці. часу ще був вагон і я знову почав підбивати rakoth їхати далі до Сваляви.

смачно похрумавши та поповнивши запаси води попалили далі. знову багніща, каміння, підьоми та спуски. кайфово.

добряче поблукали у пошуках об’їзду першої переправи. випадково викотили на чиєсь подвірря де двоє п’яних в дупель (і це в 14:00) бидла пообіцяли спустити на нас собаку. подивившись на це теля котре, вони за помилкою природи та ДНК, вважали собакою ми вирішили за краще не сперечатись і покотили далі (та й потреби великої не було – дружина одного з цих вискочила з будинку і почала на чому світ стоїть проклинати їх за п’янство ітд і ставити нас в приклад).

дещо поникавши ми таки знайшли прийнятний спуск з гори до потрібної нам стежки. і знову багніща! ляпота!

наступну переправу ми вже штурмували. як приємно холодить прохолодна гірська вода…! і знову болота і каменюки.

третью переправу ми вже за звичкою переходили по залізничному мосту. коли повзли (в прямому розумінні) по насипу до мосту мені, як справжньому піонеру, вдалось влізти і таки добряче попектись кропивою. за мостом були змушені терміново зупинитись, що б я обробив опіки. шкіра сильно почервоніла і почали з’являтись тверді водянисті набряки. добре що в мене був Пантенол. пекло немилосердно. але за 20хв ми вже знову вкручували. ну і ви зрозуміли :). і знову багніща і каменюки.

по дорозі ми зупинились на вже відомому місці і посмажили СОСИСКИ! :-). усім заздрити! :-D

майстер вогню

а потім ми їх з'їмо!

далі без особливих пригод докотили до Сваляви. до потягу було ще 2 години, тому ми завалили в “Бункер”. попили зеленого чаю. я прочитав 58 листів що встигли звалитись за день. посидів в терміналі на еджі до серваків в штатах (Мазох би плакав) – цей клятий проєкт (як завжди один із багатьох) таки мене колись доконає.

в очікуванні потягу

далі електричка і за менш як 4 години ми вже у Львові.
за день до того я відмив і змастив ланцюг Motorex для мокрої погоди. ідуючи по Львову я відчував себе як на ашанбайку – так скреготів ланцюг. таким сухим я його ще ніколи не бачив ;-).
Motorex не впоралась з нашими Карпатами! :-D ганьба фінам!

Трек: